Село Підполоззя – привітний куточок мальовничої Верховини.
Пів тисячі років тому воно вже існувало: розкинулося в долині річки Латориця біля підніжжя гори Високий Камінь.
Першу документальну згадку про село Пудполок відносять до 1430 року. Село належало різним поміщикам. У 1619 Пудполок та його присілок Романок входили до складу володінь династії Ракоці, і аж у 1888 році їх об'єднали в одне поселення – Підполоззя.
За часів угорського режиму село називалось «Везерсалаш», що означало «стоянка полководця», сучасна ж назва села походить від місця розташування – попід верболозами.
З покоління в покоління передається розповідь про важке минуле селян. Десь у 8-9 ст. в селі вибухнула епідемія холери, яка скосила майже всіх жителів. Ті, хто залишився, переселились на лівий берег річки, однак холера знищила всіх, залишивши 3 хати. В 1848 в Підполоззі налічувалось 13 хат, в 1908 – 40.
Визначне місце в житті села займають культові споруди. Посередині села стоїть православна церква Покрови св.Богородиці, побудована у 1840р на місці старої деревꞌяної церкви. Це типова мурована церква з бароковою вежею та іконостасом 1912 року. Ліва частина іконостасу згоріла, її замінили в 1980 році. З трьох дзвонів на вежі один було вилито ще в 1882 році.
Греко-католицьких вірян скликає Новотроїцька церква, що була освячена для богослужінь у 1996 році.
Особливе місце посідає споруда каплиці св.Марії-Магдалини 1880 року. Вона унікальна, оскільки є єдиною збереженою малою сакральною формою будівництва місцевих німців.
Частину села Полище у 1870-х роках почали заселяти німці. У 1880 тут було вже 43 поселенці, що працювали на графа Шенборна. Вони і побудували цю каплицю. Прикрашають її 4 образи, хрести та статуї. Після 2 св.війни німці були репресовані. Станом на 2000 рік німецькою мовою володіло троє старожилів, а зараз, на жаль, не залишилося жодного.
У 2018 році неподалік дерев"яної каплиці побудована споруда нового мурованого костелу, освячений новий храм св.Марії Магдалини 22 липня цього ж року.
Ще одна памꞌятка, яку неможливо обминути – це деревꞌяний хрест, що зараз стоїть посередині села, а колись був на його початку. Він різьблений із дуба і поставлений у 1934 році. На даний час це єдиний деревꞌяний хрест на Верховині, який пережив війну. В часи радянського атеїзму, у 60-ті роки, його до середини обмотували колючим дротом, а люди по черзі ходили охороняти його і врешті-решт врятували від знищення.
Село Підполоззя надзвичайно багате різноманітними відголосками 1 та 2 світових війн. В селі та на його околицях сконцентроваі залишки обꞌєктів Лінії Арпада, що є найбільшими у Воловецькому районі .
Також на території села розташоване воєнне кладовище, де з 1914 року поховані солдати армії генерала Брусилова.
Ще одна цікава памꞌятка красується на вꞌїзді до села - це памꞌятник воїну-визволителю, встановлений у 50-ті роки на честь визволення села 16 жовтня 1944 року. Селяни називають його памꞌятником невідомому солдату.
В сучасному селі функціонують такі установи, як сільська рада, будинок культури, бібліотека, лісництво, дошкільний навчальний заклад.
Та особливе місце належить, звичайно, школі, оскільки саме школа є осередком освітнього та культурного життя будь-якої громади.
Село Підполоззя, як і кожне село чи містечко на Україні, має свою історію, свої особливості, певні унікальні місця чи памꞌятки, що варті нашої уваги. Любити, знати та поважати історію рідного краю – обовꞌязок кожного з нас, оскільки це є запорукою існування свідомої української нації.